Успенський собор у Володимир-Волинському
ціна квитка або екскурсії:
Успенський собор - це одна з найцінніших архітектурних пам'яток давньоруського зодчества, що збереглася до нашого часу.Свято-Успенський собор - це головна визначна пам'ятка Володимира-Волинського, можна сміливо заявити, що вона є його візитною карткою. Часто собор іменують Мстиславовим храмом на честь його засновника волинського князя Мстислава Ізяславовича. Зараз цей собор входить до Володимиро-Волинської єпархії Української православної церкви Московського патріархату.
Собор знаходиться в самому центрі Володимира-Волинського. Поруч з ним розташовані давні міські земляні вали, єпископський будинок і дзвіниця. Всі разом вони створюють своєрідний архітектурний комплекс так званого «владики» - це укріплена резиденція волинських єпископів.
У 1160 році завершилося будівництво Успенського собору, який був побудований у вигляді одноверхового хрестовокупольного шестистовпного храму, що має схожість з Кирилівською церквою, а це вказує нате, що будували його київські майстри. Стіни собору гармонійно розділяють арки на напівколони, багато прикрашені фресками. Засновником храму Успіння Пресвятої Богородиці була удільний князь міста Мстислав Ізяславович, який пізніше став великим Київським князем. У той же 1160 рік було проведено освячення собору, після чого він став кафедральним в продовження першої єпископської кафедри Волинської єпархії, що була заснована тут в 992 році. На честь її 1000-річчя в 1992 році недалеко від собору було встановлено пам'ятний хрест.
Свято-Успенський собор був також і усипальницею для головних персон міста. Тут поховані шість великих князів (у тому числі і засновник собору Мстислав Ізяславович), два єпископи і багато інших знатних осіб Володимира.
За свою багатовікову історію Успенський собор багато разів був розграбований, спустошений і зруйнований воїнами монголо-татарської орди хана Батия, польських, татарських та інших військ. Але кожного разу разом з усім містом Свято-Успенський собор піднімався з руїн і попелу і у всій красі знову тріумфував своєю величчю. Один з чергових періодів спустошення храму пов'язаний з міжконфесійною боротьбою між уніатською і православною церквою. У 1596 році єпископ Володимира Іпатій Потій прийняв унію, Свято-Успенський собор став уніатським храмом.
У 1683 році собор дуже сильно постраждав від пожежі, що охопила все місто. Відновлення храму здійснилося тільки в 1753 році, коли візантійська архітектура колишнього собору була перероблена уніатами на латинський манер. З 1772 року почалось запустіння Успенського собору, його почали використовувати в якості «казенного магазину» (склад), а до 1829 року храм взагалі перетворився на суцільну руїну, після того як обвалилися купол і склепіння.
Відродження Успенського собору здійснилося завдяки Свято-Володимирському братству, яке організувалося в грудні 1887 року. Мета діяльності братства - виконання церковно-упорядковувальнихі релігійно-просвітницьких завдань. Однією з них було відновлення храму Успіння Святої Богородиці, проект якого був прийнятий в 1896 році академіком архітектури Г.І.Котовим. Протягом декількох років (1896-1900) Успенський собор у Володимирі-Волинському був повністю реставрований у формі давньоруського храму, побудованого на цьому місці в XII столітті.
У присутності Великого Князя Костянтина Костянтиновича 15 вересня 1896 архієпископом Волинським і Житомирським Модестом була торжественно закладена перша кладка собору. Через чотири роки, 17 вересня 1900, той же архієпископ Модест і провів урочисте освячення відновленого Свято-Успенського собору. Після закінчення церемонії освяченнязнову присутній тут Великий Князь Костянтин Костянтинович на площі перед собором посадив дві американські ялини. Тоді церемонія освячення відреставрованого Успенського собору перетворилася на всенародне свято.
Успенський собор у Володимирі-Волинському має величезне значення не тільки для цього міста, але і для всієї країни, оскільки є древнім пам'ятником архітектури, що зберігся ще з часів Київської Русі. Зараз Успенський собор займає важливе місце в державному реєстрі Національної культурної спадщини України і строго охороняється державою.