Екскурсія в музей природи/Біловезька пуща
| Дата екскурсії | |
| Країна | Білорусь |
| Тривалість | |
| Вид | Регулярні |
| Тип транспорту | |
| Мова |
 |
Реліктовий ліс, площею понад 87 000 гектарів, який зберігся на території Східної Європи в Білорусі, приваблює всіх шанувальників природи. І це не дивно, оскільки серед цих лісів можна побачити диких звірів, які не водяться в інших регіонах. |
Лісові масиви Біловезькій пущі розташовані на території двох сучасних держав - Польщі та Білорусі. Польська частина пущі менш популярна серед туристів, ніж білоруська. Це пов'язано з більшою площею і великим вибором цікавих місць у ній, зроблених спеціально для туристів.
Ці безкраї простори майже неосвоєного лісу входять до Світової спадщини ЮНЕСКО з 1992 року. Завдяки цьому вдалося зберегти частину «легень планети». Тому, у всіх відвідувачів пущі є можливість побачити на власні очі дерева, які мають багатовікову історію.
Загублені посеред давнього лісу
Посеред цієї природної оази знаходиться музей природи. Створений людьми осередок приваблює в свої стіни туристів з усього світу. Щорічно кількість туристів, що приїздить сюди, перевищує 100 000 осіб.
Зазвичай, музей природи – споруда серед мегаполісу, де в декількох залах розміщені певні представники фауни даного регіону. Музей природи в Біловезькій пущі – приємний виняток з правил.
Ті, хто відвідував його, погоджуються з тим, що вони відвідали ліс посеред лісу.
Те, що сховане всередині
Усіх відвідувачів на вході до музею зустрічає Пугінал – опудало давнього пращура сучасних зубрів.
В музеї можна побачити:
- житло первісних людей, які проживали в цій місцевості,
- опудала диких тварин, які водились на території пущі,
- унікальні світлини полювання Олександра II на зубрів та інших диких звірів, яка тривала три тижні в цих місцях;
- сезонну зміну природи і лісових мешканців в одному залі;
- штучно створену екосистему пущі, в центрі якої розташований давній дуб.
Якщо туристам пощастить, неподалік від музею вони зможуть розгледіти сучасних мешканців древнього лісу, які з цікавості самі інколи виходять зі своїх схованок.
