МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР

Михайлівський Золотоверхий Собор – це назва хрестово-купольного храму з шістьма стовпами, позолоченим куполом (який дав назву собору) і трьома нефами, закладеного внуком князя Ярослава Мудрого Святополком Ізяславичем у 1108 р. Його побудували над Боричевим узвозом на схилі Старокиївської гори, що виходить до Дніпра, на честь заступника воїнів – архангела Михаїла після Святополкової перемоги над половцями. Матеріалом для будівництва послужило каміння і цегла-плінфа, які закріпили вапняно-цементним розчином за допомогою техніки «мішаного мурування». Кожна стіна храму оздоблена унікальними фресками і мозаїками, що принесли йому світову славу. Собор був освячений у 1113 році. Тут похований Святополк Ізяславич і кілька наступних князівських поколінь.

Михайлівський Золотоверхий Собор пережив не одну ворожу навалу і стихійні лиха. У 1240 він був розграбований і частково пошкоджений ордами хана Батия, які вхитрилися зняти позолочені бані. Але храм вистояв і в XІV ст. перетворився на соборний храм однойменного монастиря.

Пізніше собор піддавався неодноразовому перебудовуванню і реконструюванню. Значні зміни в зовнішньому вигляді храму з’явилися тоді, коли генерал-губернатором став Д. Голіцин: саме в цей час Варваринський боковий вівтар був прикрашений чудовим різьбленим іконостасом і великою кількістю церковного начиння. І.Мазепа прикрасив храм вишуканими та багатими формами українського (яке ще називають мазепинським або козацьким) бароко, завдяки чому храм став по-європейськи вишуканим. Сім куполів з’явилися на місці одного, навколо будівлі виросли прибудови, а стіни укріпили контрфорси. Червоне листкове золото вкрило куполи, а фасади монастиря прикрасило облицювання і орнамент, виконані київським архітектором І.Григоровичем-Барським.

1935 р. став фатальним для монастиря, бо його будівлі були по-варварськи висаджені в повітря. Причиною став проект створення урядового центру на цій території. Але вдалося врятувати частину мозаїки і фресок, які перед знищенням зняли з монастирських стін. Частини фігур святих зберігаються в Софійському соборі («Стефан і Фаддей», «Євхаристія»), мозаїка під назвою «Дмитро Солунський», фреска-сцена «Благовіщення» і фрагмент фрескового зображення Самуїла перебувають на території Третьяковської галереї та Російського музею в Санкт-Петербурзі.

Через 60 років храмові вдалося повернути колишню пишноту. У відновленні будівлі брали участь кращі митці зі всієї країни. Частина вцілілих фресок і мозаїк знову повернулась до храму. Сьогодні їх можна побачити на стінах цієї величної будівлі.