ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР

Володимирський собор є одним із найвідоміших православних соборів столиці і вважається головним храмом Київського Патріархату. Його збудували у 1862—1882 рр.

Митрополит Московський Філарет в 1852 р. на честь 900-річчя хрещення Київської Русі Володимиром вирішив збудувати храм. Масове жертвування коштів на втілення цієї ідеї дозволило в 1859 році зібрати колосальну суму пожертв – 100 000 російських рублів. Через три роки почалось будівництво храму, що тривало майже 20 років.  На урочисте освячування собору в серпні 1896 року прибув імператор Микола II і його дружина Олександра Федорівна.

В часи радянської влади собор продовжував діяти і виконував роль кафедрального собору для Києво-Галицької митрополії, що належала Російській Православній Церкві. Звичайно, не обійшлося без спроб закрити його. В 1929 р. Київська міська рада вирішила організувати в приміщенні Всеукраїнський антирелігійний музей «за чисельними просьбами трудящих». Рішення було затверджено секретаріатом ВУЦВК. Після того, як у 1992 р. утворилась Українська Православна церква — Київський Патріархат, храм перетворився на Патріарший кафедральний собор цієї конфесії.

Сьогодні Володимирський собор відомий тим, що на його території перебувають мощі святої Великомучениці Варвари та Святителя Макарія.

Проект собору складали талановиті архітектори П. І. Спарро та І. В. Штром. Згодом він був трохи перероблений архітектором О. В. Беретті. Участь в спорудженні собору брали В. М. Ніколаєв, Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський. Архітектура храму має ознаки російського псевдовізантійського стилю. Незважаючи на те, що шестистовпні триапсидні храми були традиційними в часи Київської Русі, Володимирський собор відрізняється від них тим, що увінчаний сімома куполами.

Значна художня цінність – характеристика внутрішніх настінних розписів, виконаних в 1885—1896 рр. російськими художниками  В. М. Васнецовим (історичні композиції «Хрещення Володимира», «Хрещення Русі», портрети Андрія Боголюбського, князя Володимира, княгині Ольги, Олександра Невського), М. В. Нестеровим (на стінах хорів – композиція «Різдво» та «Воскресіння», в хрещальні – композиція «Богоявлення»), українськими – В. Д. Замирайлом, С. П. Костенком, М. К. Пимоненком, польськими –П. О. Сведомським («В’їзд до Єрусалима», «Таємна вечеря», «Суд Пілата»), В. О. Котарбінським («Воскресіння) та М. О. Врубелем.  Українські майстри виконали орнамент, який вкрив увесь вільний простір, за винятком правої нави, розписаної М. Врубелем.